Мистецький дискурс у художньому просторі українського декадансу

Abstract

Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві. Утверджувалися і нові концептуальні підходи до осмислення людини та суспільства, індивіда та юрби під впливом філософії Артура Шопенгауера, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше та психоаналізу Зигмунда Фройда. У статті досліджено декаданс як літературний напрям межі XIX–XX ст., з погляду художньої та літературно-критичної рецепції, роль мистецтва в європейському декадансі, розглянуто український декаданс та його характеристики як художнього напряму, зв’язок між європейським та українським декадансом. Теоретичне значення досліджуваних матеріалів полягає у можливості використання її результатів у подальших дослідженнях художньої культури та літератури межі XIX–XX ст. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дослідження створюють підстави для подальшого вивчення складної природи українського декадансу; розробки лекційних та практичних курсів з історії української та зарубіжної літератур; спецкурсів і спецсемінарів з історії української літератури кінця XIX – початку XX ст.; написання курсових і дипломних робіт; а також як допоміжне джерело щодо аналізу художньо-естетичних модусів української літератури.